Андрій Сем’янків

«Vita brevis, ars longa»

люди в ранковому громадському транспорті уникали дивитися одне одному в очі не через природний дискомфорт, а через те, що не хотіли бачити віддзеркалення власної жалюгідності.

найбільше прокляття — це вибір.

По ананасу ніколи не скажеш ззовні, гнилий він чи ні, поки не ввійдеш із ним у тісний контакт. Зовсім як із людьми.

вища освіта не вчить спеціальності, а розвиває навичку вчитися самостійно.

Припала до душі скульптура зі скромною назвою «Дощ» — довготелеса фігура із задертим догори обличчям, на якому лежала величезна прозора крапля. Сева не знав достеменно, яку алегорію намагався втілити художник. Сам він бачив людину, що одиноко стоїть, із надією вдивляючись у небо. А воно плює їй в обличчя, не в змозі більше її бачити.

Здорові люди були невигідними. Тому масове втручання науки в екологію і харчову промисловість призводило до все частіших збоїв в організмах двоногих, що підвищувало попит на ремонт і заміну різних складових тіла.

Взірцева українська гостинність: все для гостя, все на стіл.

— З понеділка по п’ятницю, Сево, можна жити. А от вихідні — то біда. Не влився я в соціум, хоч і люди нормальні, й життя сите. Але не моє, хоч ти трісни, — розповідав він тоді.

, знаєш, тепер як жерстяне відро: ти мені лиш слово вкинь — до вечора торохтітиму і бідкатимусь.