О.М. Любенко

. Є в тобі щось таке ярмарково-карнавальне, хлопче.

Ви бачите в моєму майбутньому вродливу жінку з темним волоссям?» — спитав я.

«Ні. Вона в твоєму минулому».

Не буває дружби без довіри, а довіри — без цілісності.

Щоразу, коли ми думаємо, що проблема “десь там”, сама ця думка і є проблемою». Ми даємо над собою владу зовнішнім обставинам. Парадигма зміни тут — «ззовні всередину»: зовнішні обставини мають змінитися раніше, ніж змінимося ми самі.
Проактивний підхід — це змінитися «зсередини назовні», бути інакшими і своєю інакшістю змінити зовнішню ситуацію. Я можу бути винахідливішим, бути сумліннішим, бути більш творчим, бути більш чуйним

«Я є творець і творча сила власного життя».

Що посієш, те й пожнеш, легких шляхів не буває.

Іноді цей процес буває болісним. Це зміни, для яких потрібна мотивація у вигляді високої мети, готовності пожертвувати тим, що, на вашу думку, вам потрібно тепер, заради того, що буде потрібно вам пізніше. Однак цей процес урешті-решт веде до щастя, «мети й призначення нашого існування». Щастя можна визначити (принаймні частково) як плід бажання й змоги пожертвувати нинішніми потребами заради майбутніх.

парадигм. Слово «парадигма» походить із грецької. Колись це був нау­ковий термін, але нині він вживається в ширшому контексті й означає модель, теорію, поняття, припущення чи систему координат. У більш загальному сенсі це наш спосіб «бачення» світу — не фізичного бачення очима, а сприйняття, розуміння, тлумачення

Елеонора Рузвельт: «Без вашої згоди ніхто не може вас образити»

Ґанді, «у нас не можуть відібрати самоповагу, якщо ми самі її не віддамо»