Але тоді він не розумів — і досі не розуміє, — що я сама хотіла б оглянути всіх собак у притулку. Я хотіла брати участь у рішенні, якого песика взяти — або чи взагалі брати. Мені здається, що, презентуючи мені такі широкі жести постфактум, Даррен убачав у цьому щось галантне. Але відчувалося… наче… я — інфантильна дитина. А він… поблажливо до мене ставиться. Наче мої думки не варто брати до уваги.