Річард Осман

В житті доводиться вчитися рахувати хороші дні. Складати їх до кишені й носити із собою. Тож я кладу цей день до кишені й іду собі спати.

Таємниця і кілька келихів вина. Дуже товариська, але й моторошна розвага

Убити когось легко. Сховати тіло — ось що зазвичай важко.

Убити когось легко. Сховати тіло — ось що зазвичай важко. Саме на цьому тебе й ловлять.
Але мені пощастило натрапити на годяще місце. Ба навіть бездоганне.
Я часом повертаюся — просто пересвідчитися, що все досі безпечно й надійно. Завжди так і є. Завжди так, гадаю, і буде.
Іноді я викурюю цигарку, хоч і знаю, що не слід, але це моя єдина вада

Завжди усвідомлюєш, коли в тебе щось уперше, так? Але рідко розумієш, що цей раз — останній.

Убити когось легко. Сховати тіло — ось що зазвичай важко.

Іноді я викурюю цигарку, хоч і знаю, що не слід, але це моя єдина вада

Дехто любить дітей більше, ніж партнера, — каже Ібрагім, — а інші люблять партнера сильніше за дітей. І ні перші, ні другі ніколи не можуть це визнати.

— Вам детальну відповідь чи просту? — питає Ібрагім.
— Просту, будь ласка, Ібрагіме, — каже Елізабет без вагань.
Ібрагім мовчить. Може, він невдало сформулював своє запитання?
— Але я приготував детальну відповідь, Елізабет.

Завжди слід дивитися туди, де нічого не відбувається, тому що там все й відбувається.