Ґебріель Зевін вчергове описує життя звичайних людей. В цей раз ґеймерів, показуючи читачу їхнє життя від початку (тобто майже народження) і до певної точки їхнього життя. Вчергове не забуває про всі недоліки нашого життя, чим книжка стає ще привабливішою для читача і не кормить солодкими пілюлями, від чого, інколи, стає легше. Єдине, що не дуже сподобалось, це деяка недоказаність в порівнянні з попередніми романами, але життя триває і хтозна, може ми колись почуємо про Сейді і Сема знов.