Світогляд українського народу. Ескіз української міфології

Надарований добрим розумом і багатою фантазією, давній Українець, з того переляку і з дива, не міг недбайливо відноситись до небесних з'явищ

бо кожний народ творить собі богів, на себе глядючи, і по своєму смаку, дає їм форми по своєму психічному характеру.

Всі образи для своєї релігії давні Українці мусіли брати з природи, котра обгортувала їхнє життя з усіх усюдів, як і всі народи з давніх давен в своїй міфології переносили поперед усього землю на небо

«Не сама біда ходить, а з дітками». Злидні — то діти лихої Долі. Вони живуть у хаті під піччю, як центром хатнього господарства: «Добра Доля! Да іди за мною з печі пламенем, з хати каменем!» — каже на Поліссі молода, покидаючи батьківську хату.

русальному чи клечальному тижні для русалок вішають на дереві полотно, рушники, сорочки, нитки, а хто опізниться на тому тижні в лісі і стрінеться з русалками, то повинен кинути їм хусточку або одірвати їм шматок своєї одежі.

Тим-то колядки мають перевагу над усіма усними народними творами. Після колядок і щедрівок мають багато міфічного елементу самі обряди на Різдво, на св. Василія, на водохрещу, весняні ігри, веснянки, купальські пісні, приказки і народне знахарство.

В українській народній поезії людські душі обертаються яблуками й грушами

Надарований добрим розумом і багатою фантазією, давній Українець, з того переляку і з дива, не міг недбайливо відноситись до небесних з'явищ. Йому хотілось пригорнути до себе страшні грізні сили, дуже небезпечні в практичному житті, йому хотілось милуватись пишними світлими силами неба. Ціль давньої української віри, як і в інших народів, була практична, а в основі давнього українського поганства був людський егоїзм. Давній український народ славив світлі небесні сили, годив темним силам, щоб пригорнути до себе ласку неба, щоб присилувати всі сили служити його практичним цілям. Люди молились небу, щоб загарбати собі небо, дощ, тепло, росу, погоду, щоб прогнати од себе холод, хмари, негоду. Давнім Українцям, як бачимо з обрядових пісень, хотілось прихилити до себе ласку небесних сил, щоб мати густо кіп на полі, багато роїв у пасіці, багато ягнят, телят, лошат, щоб мороз не поморозив жита, пшениці і всякої пашниці, щоб у садку родило дерево, а в дворі плодилася птиця. Ціль давнього українського поганства була така практична, як і в Індусів, і в Греків, і в інших народів, котрі в молитвах до своїх богів просили собі всякого добра.

Найбільший матеріял для висліджування української

давні форми побуту пастушого і патріархально-хліборобського.