Людина біжить над прірвою

"сіверко", тобто холодно від північного вітру.

на холодній півночі, в таборах знущання, наруги й загибелі. Там "карали" в'язнів за непослух тим способом, що роздягали й ставили їх голих на морозі, обливаючи водою. А він, лютий вітер, студив їх поволі, обертаючи в крижані стовпи. Він, вітер, служив тоді в штаті "Севлагу", як ретельний і дисциплінований виконавець... Тоді він, Максим, вирятувався. Але той вітер догнав його тепер ось тут...

А я сибіряк, брат... Сибіряк!..

І з якою гордістю це було сказано!

хахли, на це мастєра... — і гірко зітхнув.

Але все-таки ти вмреш, лише перед тим іще роз'їси пару людських душ, як іржа залізо. В тім твоя роля — підла роля філософуючого гомункулюса, циніка й словоблуда, закоханого в мистецтво брехати.

такий рід салдатів "доблесної армії", яких звали всі в народі "торбешниками" за те, що вони, замість амуніції й зброї, мали лише торби з сухарями, взяті з дому перед "добровільним" героїчним виходом на війну. Такі "торбешники" вже два роки бігали отак по всіх шляхах і стежках, кожен "шукаючи свою часть", але тримаючи при тому курс додому, якщо пощастить. Це ті, що "голосували ногами" за ту систему, яку вони так оце захищали.

Справжній фронт тих-таки самих рафінованих грабіжників і вбивць. Господи! Та це ж вони весь світ так переснували, різні лише за кольорами уніформ, і немає надії, що вдасться з ними колись розминутися остаточно!.

у, а тепер стоять інші, теж "батерії": хури, наладовані геть, як скирти, якимись селянськими скринями, боднями з салом, лантухами з цукром, з борошном, стільцями, люстрами, кожухами й, напевно, самогоном, бо зі стилю мови було чути, що тут було чимало п'яних. На деяких хурах поверх лантухів із борошном звисали головами й ногами різані корови й свині, а живі стояли тут же, поприпинані ззаду.

"Нічого собі військо!"

А помилка була в тім, що він говорив із цими аргатами по-українському, і з його мови видно було, що він інтелігент. Цього цілком досить цим людям, щоб поставити кого завгодно під сумнів і злобно розстріляти.

за нелюбов до себе. Сповнені жадоби чужої смерти, щоб усі вмерли раніше від них.