Провина зірок

Мої думки — зірки, які я не здатен об'єднати в сузір'я).

"Без болю як пізнати радість?"...

хоч як сильно відштовхуйся, хоч як високо злітай, а вище голови не стрибнеш.

— Прийде час, — заговорила я, — коли ми всі помремо. Всі. Прийде час, коли не залишиться людей, щоб пам'ятати, що люди взагалі колись існували і щось робили. Не залишиться нікого, хто пам'ятав би про Аристотеля чи Клеопатру, поминаючи вже тебе. Все, що ми зробили, побудували, написали, винайшли і відкрили, буде забуто.

Поки Гейзел чекала маму, Огастас взяв у зуби цигарку. Дівчину це обурило: людина, яка хворіла на рак, віддає гроші тютюновій компанії в обмін на можливість набути інший різновид раку.

— Чому ти на мене так дивишся? Огастас ледве всміхнувся.

— Тому що ти гарна. Мені подобається дивитися на гарних людей, і деякий час тому я вирішив не позбавляти себе простих радощів буття.

— Чому ти на мене так дивишся? Огастас ледве всміхнувся.

— Тому що ти гарна. Мені подобається дивитися на гарних людей, і деякий час тому я вирішив не позбавляти себе простих радощів буття.

— Чому ти на мене так дивишся? Огастас ледве всміхнувся.

— Тому що ти гарна. Мені подобається дивитися на гарних людей, і деякий час тому я вирішив не позбавляти себе простих радощів буття.

"Гра — це, можливо, реальна реальність".

"Ніхто не дасть їм вічного життя, але ціною мого життя тепер у них є хвилина, а це вже дещо".