Холодний Яр

Холодний Яр дав десятки вогненних прикладів героїзму, якими не кожна нація може похвалитися. Все те мало знане за кордоном, бо холодноярців майже зовсім нема на еміграції. Вони погинули в боротьбі, в льохах ЧК, в тундрах Півночі, не зганьбивши свого прапору, на якому написали: «Воля України — або смерть».

якнайкраще засвідчують шкоду, яку заподіює Україні її задавнені хвороби — ура-патріотизм і зневага до професіоналізму.

Коли я впаду, моє тіло, може, з’їдять лисиці, щоб нагодувати молоком своїх дітей, мою кров вип’є рідна земля, щоби виростити з неї траву для коня того, хто стане на моє місце — і нічого під сонцем не зміниться

що ворог лише мертвий перестає бути ворогом — з цим я погодився аж тепер, на цьому клаптеві української землі, який треба було відстояти або загинути

Прийшла так очікувана нами всіма весна, а з нею воскресла надія на визволення України від тяжкого ворога. Хай ніхто не думає, що це вдасться легко. Червоні зайди будуть завзято боронитися. Голодна Москва не відмовиться легко від українського хліба.

Слово «боротьба» і слово «жаль» — взаємно виключають одно друге…

Нас б’ють без сентиментів. Але, знаєш, це добре. І чим більше будуть бити і знущатися — тим краще. Ні один народ не переживав того, що тепер переживає Україна, але й нікому це так не йшло на користь, як іде українцеві. Це перетворить лінивого українського вола в хижого звіра, який, вирвавшися колись на волю, як побачить, що хтось знову протягає до нього лапу, — не буде ждати, поки треба буде оборонятися, а сам буде нападати.

Я христіянин і вірую в Бога, але я не згоджуюся з Христовим заповітом підставляти праву щоку, як тобі приліплять ляща по лівій. Така засада для українців погубна, бо маємо таких добрих сусідів, що будуть бити поки влізе, і соромно їм ніколи не стане, бо б’ють вони нас не для розваги, а тому що їм потрібні багацтва нашого краю

От що… Давно я тобі збирався сказати… Ти, паніматко, можеш собі України не любити, це річ твоя, та коли будеш про це голосно балакати — накажу спакувати твої пожитки і відправлю тебе до большевиків у Кам’янку. Там є «истинно русские люди» — з ними тобі буде веселіше…

Тепер на Україну насунувся страшний ворог, який руйнує і обдирає наш край, безправно вбиває тисячі і тисячі наших людей там, де нарід не вмів і не хотів боротися, щоби рятувати себе, поки ще був час. Але з очей селян падає полуда, і Україна буде боротися, щоби повернути те, що так нерозумно віддала. Ми зможемо перемогти тільки єдністю, дружним вдаром на ворога!