Життя за життям

Не можна забувати цих людей, коли опинимося в безпеці майбутнього»).

— Я питаю, нащо її вивчати, коли її можна просто читати. Сильвія знову зітхнула. Доньки були геть не схожі на неї. На якусь мить вона ніби перенеслася у минуле, під ясне лондонське небо, де пахло весняними квітами і нещодавнім дощем. Заспокійливо видзвонювала збруя Тіффіна.
— Може, вчитиму сучасні мови. Ще не вирішила, ще не розробила план.
— Який ще план?

Гамір і гомін парку заколисував. Суть життя ж не в тому, щоб кимось стати. Суть — просто в тому, щоб бути. Доктор Келлет з нею погодився би. Вона сонно подумала: усе навколо примарне і водночас вічне. Десь загавкав пес. Десь заплакала дитина. Це її дитина, вона відчувала солодку вагу на руках. Вона поринула у сни

— Ти тільки уяви, усе було б геть інакше, — не вгавала Урсула. — Швидше за все, не було б ніякої Залізної завіси, а Росія не пожерла б Східну Європу.
— Пожерла?
— Ну, річ справді в зажерливості. А американці, можливо, без воєнного стану не видерлися б так стрімко з Великої депресії, а отже, і не мали б такого значного впливу на повоєнний світ...

— Ті, хто живуть самі, стають нудні. Ніхто нас не спиняє вчасно.

Урсула раптом подумала, що хотіла би померти не за Англію, а за Лисячий закут. За луки, за гайок, за струмок, що тече через ліс із дзвониками. Врешті, це ж також Англія, правда? Благословенна земля.

«За ваше завтра віддали своє сьогодні». Саме це ви і робите, жертвуєте та й жертвуєте, є в цьому щось неправильне.

Вони не погані, просто роблять те, що їм наказали. Зло у самій війні, не в людях. Хоча для Гітлера вона зробила б виняток.

— Не можна відвертатися, треба робити своє, треба стати свідками, — казала міс Вулф. Цікаво, що це значить? — думала Урсула. — Це значить: не можна забувати цих людей, коли опинимося в безпеці майбутнього.
— А якщо це нас уб’ють?
— Тоді інші мусять пам’ятати нас.

Урсула вважала, що запобіжні заходи — ідея незла, а решта погоджувалася з містером Буллоком: «Якщо на бомбі твоє ім’я, то нікуди ти від неї не дінешся». Доктор Келлет схвалив би таке буддистське смирення