В'язень Неба

Здавалося б, уже забуті слова зринули в його пам’яті, неначе розкрилася давня рана.

побачити найвеличніше марево у світі — Барселону, що прокидається зі сну, відбиваючись у прозорих водах порту.

— Здається, мене зараз знудить.

ви перебуваєте в стані інтоксикації етиловим спиртом, і краще вам зараз не говорити нічого, щоб потім не каятися.

— Знаєте, одного дня раптом усвідомлюєш, що молоді літа минули, а твій потяг уже пішов.

— Будуть інші потяги. Обов’язково

Очі й руки — не одне й те саме

серед усіх тих жінок зрештою він обрав саме тебе.

— Я завжди маю рацію. Це в мене природжене

Роки минають, але обличчя людей, яких щиро ненавидиш, не забуваються.

тепер тебе нудить від самого себе