Чорний лебідь. Про (не)ймовірне у реальному житті

Ідею спиратися на віру, а не на розум, називають фідеїзмом.

напевно, і є справжня впевненість у собі: коли дивишся на світ, не чекаючи від нього схвалення29.

бути чесним — значить не боятися того, що про тебе подумають інші.

Велика кількість даних ще нічого не доводить, а от один-єдиний факт може все спростувати

Що більше інформації отримує людина, то більше гіпотез у неї по ходу виникає і то менше вона розуміє. Коли випадкових шумів багато, людина починає плутати шум із сигналом

Ось чому ми не бачимо Чорних лебедів: нас займає те, що вже сталося, а не те, що могло статися, але не сталося. Ось чому ми платоніфікуємо, тримаючись за відомі схеми й структуровані знання, які заступають нам реальність

Наш механізм «знайди-пояснення-заднім-числом» обов’язково знайде «причину» — нам потрібна причина

Насправді для щастя більше важить частота, а не інтенсивність приємного відчуття (мовою психологів «позитивний афект»).

Ми вважаємо, наприклад, що займаючись якоюсь справою щодня, навчимося пропорційно до вкладених зусиль. Якщо людина не відчуває прогресу, то занепадає духом і, піддавшись емоціям, усе полишає. Але в сучасному світі лінійний прогрес зі стабільною винагородою й почуттям задоволеності, — велика рідкість.

ми розглянули внутрішні механізми, які заважають нам побачити Чорного лебедя: установку на підтвердження й оманливість наратива.