Що ти кажеш після привітання? Психологія людської долі

Отже, перше запитання, яке слід поставити щодо ілюзій, звучить так: «Ви чекаєте на Санта-Клауса чи на Смерть?»

Сценарій — це те, що людина запланувала робити у ранньому дитинстві, а життєвий шлях — те, що трапляється насправді.

одна річ у житті є достеменнішою за податки й так само точною, як смерть: що швидше ви заводите нових друзів, то хутчіш вони стають старими.

У більшості випадків людина проводить своє життя, обдурюючи світ і, зазвичай, себе саму.

Щоб привітатися, ви спочатку викидаєте з голови все те сміття, що назбиралось у ній відтоді, як ви потрапили додому з пологового відділення,

Та найбільш прямий зв’язок зі сценарним аналізом має праця Г. Дікманна, який систематично пов’язує казки з моделями життя батьків. Дивіться: Dieckmann, H. ’Das Lieblingsmärchen der Kindheit und seine Beziehung zu Neurose und Persönlichkeit.’ Praxis der Kinderpsychologie und Kinderpsychiatrie 6:202—208, August—September, 1967. А також: Märchen und Träume als Helfer des Menschen. Bonz Verlag, Stuttgart, 1966.

Іноді, однак, надто відчайдушні спроби зберегти ілюзії в поважному віці спричиняють депресію або спіритуалізм, тимчасом як відмова від усіх ілюзій може призвести до відчаю.

Сценарії, як правило, базуються на дитячих ілюзіях, що можуть зберігатися впродовж усього життя; але в більш чутливих, сприйнятливих та розумних людей ці ілюзії розчиняються одна по одній, а це призводить до різноманітних життєвих криз, описаних Еріксоном12. Серед цих криз — переоцінка батьків у підлітковому віці; протести, часто ексцентричні, у середньому віці; і поява філософії згодом.

Можна побачити, що існує дев’ять можливих типів взаємодоповняльних транзакцій (ББ, БД, БДит, ДБ, ДД, ДДит, ДитБ, ДитД, ДитДит)

Оскільки Я-стани відрізняються один від одного так само, як і справжні люди, важливо знати, який зі станів задіяно в кожного з людей, коли між ними щось відбувається.