Козацький міф

1593 році, перебуваючи на службі у князя Костянтина Острозького, Наливайко брав участь у придушенні повстання ще одного козацького ватажка Кшиштофа Косинського. Наступного року за домовленістю з Острозьким Наливайко очолив бунт козаків і селян, намагаючись відвести їх від маєтків свого патрона і спрямувати їхню лють і руйнівну енергію проти ворогів князя.

На відміну від решти соціальних, релігійних та етнічних груп у Російській і багатьох інших імперіях, старшинські нащадки були переконані (і «Історія русів» служила найкращим підтвердженням цьому переконанню), що вони не завойовані підданці, а повноцінні члени домінантної імперської нації, мало того — найбільш давній, справжній і центральний її елемент.

Нації не заступають імперії за один день. Їх мислять і формують у рамках, заданих імперіями, тому важливо розглядати розвиток національних ідей і міфологій у цьому історичному контексті.

Особливо корисним мені здалося те, що в нових дослідженнях підкреслюється той простий факт, що національні ідеології не формуються у вакуумі, а виростають з політичного й ідеологічного контексту імперій.

На мою думку, «Історія русів» була не свідомим маніфестом російсько-української єдності чи раннього українського націоналізму (саме такі протилежні інтерпретації висунула модерна історична наука), а спробою нащадків козацької старшини виторгувати для себе найвигідніші умови входження в імперію.

Цих вояків у барвистих одностроях набирали на степовому прикордонні Російської імперії.

керувалися принципами військової демократії і прямого представництва. Вибирала, знімала й карала урядників козацька рада.

що національні ідеології не формуються у вакуумі, а виростають з політичного й ідеологічного контексту імперій.

Найближча паралель до української / малоросійської ситуації в Російській імперії — це роль шотландців у формуванні й експансії Британської імперії.

Але у ХVІІІ і в перші десятиліття ХІХ століття поняття «Малоросія» стосувалося переважно Лівобережжя — території Гетьманату, автономної козацької держави, яка проіснувала трохи більше століття і була ліквідована Катериною ІІ в 1760-х роках.