Фактор Черчилля. Як одна людина змінила історію

Тут основне — мелодійність звучання, що важливіша за логіку чи суть. Тут головне — смак їжі, а не насичення нею.

В одному народ міг стосовно Черчилля бути певен: не існувало нічого, чого він вимагав від збройних сил Британії, та не зробив би сам.

Не було б учень польських солдатів із британською армією, не було б чеських пілотів у Королівських ВПС, і «Вільна Франція»23 вже не чекала б допомоги, сподіваючись закінчення свого національного сорому.

Та ключовою ідеєю цієї думки було: не існує жодного варіанта угоди з Гітлером, який при здоровому глузді можна було би вважати надійним.

Нас, англійців, теж, як ми розуміємо, вважали представниками арійської раси, хоча, мабуть, не такими генетично особливими, як тевтонці. Британія та її імперія могли існувати далі, але як певного роду «молодший товариш» — поважний в історичному минулому, та по суті порожній: такі собі греки для нацистського Риму.

Навіть коли йому було за 80 років, він міг раптово викликати з пам’яті вицвілі рядки Арістофана для вух сера Джона Колвіля.

Якщо маєте вільних 15 хвилин, зайдіть на YouTube і подивіться неперевершені кадри єдиного телевізійного запису Черчилля у полі‍

Ми творимо форму нашим домівкам, а згодом наші домівки творять форму нам», або «Я взяв від алкоголю більше, ніж алкоголь взяв від мене»; і ще багато інших.

А разом із тим і 1200 рядків «Пісень Давнього Риму»

людям загалом подобалось, як він називав нацистів «нарцистами», Гітлера — «гер Шикльґрубер»52,

1200 рядків «Пісень Давнього Риму».