Сьюзен Девід

Насправді негативність — нормальна. Це фундаментальний факт. Ми так влаштовані, аби іноді мати негативні відчуття. Просто така людська природа. Надмірність стресу через позитивну налаштованість — це результат того, що наша культура, образно кажучи, заліковує нормальні коливання наших емоцій, а суспільство часто дослівно заліковує невгамовних дітей і жінок з перепадами настроїв.

Співчуття до себе не робить вас ані слабкими, ані ледачими

У цьому середовищі, у якому нам доводиться ставитись до життя як до нескінченного тріатлону, співчуття до себе може трактуватися як брак амбіцій або, на відміну від людини поруч з вами, нехтування успіхом.

півчутливі до себе люди мають таку ж високу мету, як і самокритичні люди. Відмінність у тому, що перші не втрачають ґрунт під ногами, коли, як буває, не вдається досягти мети.

Ви не можете вибирати чи контролювати свої жадання

сь як випадкова думка може перетворитися на постійний гачок:
внутрішнє базікання + змішування думок + емоційний удар = на гачку

рок: коли мозок працює в режимі за умовчанням, потрібна гнучкість, щоб цю ваду здолати. Тому фахівці останніми помічають розумні рішення простих проблем; таке обмеження економіст Торстейн Веблен назвав «завченою нездатністю» експертів. Надмірна впевненість змушує «досвідчених фахівців» ігнорувати контекстуальну інформацію, і що ліпше експерти знають вузьку проблему, то ймовірніше, що вони скористаються готовим рішенням з банку пам’яті, ніж розглянуть конкретний випадок.

Я й досі вдячна чуттєвому змішуванню в моєму мозку: дивись, пам’ятай, відчувай, слухай, реагуй — і все це разом.

Почасти наші проблеми в тому, як ці думки ми об­робляємо.

чоловіки завжди зосереджені на розв’язанні якоїсь проблеми, а жінки — більш емоційні істоти.